angeliakia666:
"Ранок видався холодним і так не хотілося покидати тепленьку постіль. Але через 2 години тупого лежання, у мене почала боліти голова і взагалі все тіло... довелося піднятися. А як це було вчора? Підйом о п’ятій тридцять, квапливе жування сніданку, одягання форми і в бій. Ні, я не приїхала на вихідні з армії, а лише зібралася на Свято останнього дзвоника. Коричнева радянська форма, білий фартух з мереживом, чорні колготи з трояндами, троянди у руках, і кулька „в зубах”. Повна бойова готовність. Батьків я залишила вдома але вони все ж таки прийшли з фотоапаратом мучити мене „фото сесіями”. Ранок був прохолодний, добре що вітру не було, а то б мої хвостики з милими бантиками мило зійшли б з рейок.
[ПОВНИЙ ТЕКСТ]
Незабутній єдиний день у моєму житті... я вже починаю його забувати. Було якось дивно і мучило почуття що щось не так і це не моє. Та це й не дивно в такому вигляді гуляти по місту... Після уроку, останньої виховної ми пішли до парку. Гуляли довго і нудно, нажаль всі атракціони були закриті. Пішли у центр у кафе. Весело було, сидимо у центрі міста, на вулиці, від перехожих відділяє лише дерева, що виконують роль паркану. 5 столиків було досить, 3 пляшки вина, 2 горілки і ще три літри соку. Можливо тому я мало що пам’ятаю. Лише як однокласниця „повісилася” у туалеті на вішалці, а інша ножем „різала” надуті кульки. Було весело! Особливо коли всі достатньо набралися. Було нас правда не багато. Не всі зарази і придурки пішли. Потім додому... у цій кумедній формі у маршрутці. Всі люди дивляться на тебе, як на диковинку, осла що забрів в наші краї. Зайшли вони б у парк! Там цих ослів ціле стадо чи табун... Переодяглася, пішла до клубу, музика була повним відстоєм та це швидко скрасила наявність не відстійних напоїв та красивих хлопців. Далі... таксі додому, три поверхи сходів і крива дорога до мого ліжка. Дивно що голова мало болить... та це й добре у мене скоро екзамен..."
http://angeliakia666.livejournal.com/645.html
Немає коментарів:
Дописати коментар